Історія російського мистецтва другої половини XIX століття міцно пов'язана з ім'ям Івана Івановича Шишкіна - видатного живописця, чудового малювальника та гравера, 175-річчя якого відзначалося у 2007 році. У своїх творах художник оспівує велич і красу рідної природи, безкраї простори її полів, золоті ниви, могутні діброви, лісові хащі. Шишкін був щиро переконаний у тому, що немає нічого прекраснішого за справжні мотиви природи, що вони не потребують прикрашання чи ідеалізації. Об'єктивність стала першоосновою його зрілої творчості, але за нею стояло безмежне захоплення художника прекрасним та вічним ликом природи. Для Шишкіна характерне точне відтворення природи, і водночас він прагнув перейти від зовнішньої правдоподібності до узагальнення та типізації, до поетичного осмислення мотиву. Шишкін належить до найвідоміших російських художників, він серед тих, чия творчість складає основу національної школи живопису.