10-й роман Паланіка (після Снаффа) — це потужна, хоча й мультяшна культурна сатира, яка досягла успіху, незважаючи на різку плутанину прози. Банда підлітків-терористів, навчена невизначеною тоталітарною державою (хлопці та дівчата керуються цитатами, приписуваними Марксу, Гітлеру, Августо Піночету, Іді Аміну тощо), проникає в Америку як студенти за обміном. Їхня місія: поставити націю на коліна за допомогою операції «Хавок», акту масового знищення, замаскованого під науковий проект. У розповіді худорлявого 13-річного Пгімі провокаційний сюжет деконструює американські світила, серед яких церква (розповсюдження релігійної пропаганди), орфографічні бджоли (вимушена боротьба за перерахування літер англійського алфавіту) і репортери телевізійних новин (бенкет сміттяра Орди біля переповненого ануса всесвітня історія), перш ніж перейти до стрілянини, подібної до «Коломбіни», замкненої дитини, яка закохалася в підлітка-терориста, який зґвалтував його у ванній торгового центру. Розшифровка характерних різких зауважень Паланіка є викликом, оскільки голос Пігмея не зв’язаний правилами граматики чи структури (типове речення: Host father mount altar so stand beside bin empty of water), але наполегливість є власною викривленою винагородою в цій однині, комічне досягнення.