У книзі розглядаються фактори легітимації влади у тюрко-монгольських державах Євразії, починаючи з імперії Чингіс-хана у першій половині XIII ст. і закінчуючи останніми спробами створення незалежних ханств у Центральній Азії вже у першій половині ХХ ст., а також проблема узурпаторства та самозванства у цих державах. На основі аналізу численних конкретних прикладів автор визначає загальні тенденції та основні фактори боротьби за владу, її методи та прийоми, простежує еволюцію цих факторів на різних етапах політико-правового розвитку тюрко-монгольських держав, способи правового обґрунтування узурпаторами та самозванцями своїх претензій на верховну владу ( деякі з них досі використовуються в політичній боротьбі в країнах Середнього Сходу та Центральної Азії). >