Пропонована читачеві книга Артура Фергюсона, написана понад сорок років тому, проливає зовсім несподіване світло на звичні нам категорії вивчення середньовічного лицарства. За жанром робота Фергюсона стуляється зі знаменитою книгою Хейзінги «Осінь Середньовіччя» і становить одне, парадоксальне, але гармонійне ціле. Обидві вони розповідають про функціонування ідеї лицарства, розкривають причини її незалежного від дійсності існування в умовах XV століття, що драматично змінюються. Франко-бургундський матеріал Хейзінгі відтінюється абсолютно відмінним і специфічним англійським матеріалом. Проте навряд чи можна говорити про наступність між цими двома дослідженнями. Розділені кількома десятками років і бурхливими водами Атлантичного океану, Хейзінга та Фергюсон творили по-різному, користувалися різною методологією та зверталися до різних сюжетів. Сама книга являє собою шість нарисів з історії скоріше лицарської думки, ніж лицарських практик, взаємопов'язаних між собою і присвячених різним аспектам прояву лицарства в XV столітті: політичної, національної, освітньої та інтелектуальної сфер функціонування лицарських ідей на заході Середньовіччя.