«… І вона засміялася звичайним своїм добродушним сміхом, даючи зрозуміти, що пожартувала, і, не надто вдивляючись, подивилася в ближнє вікно – не надто вдивляючись, бо чудово знала, що в парадну вітальню, вікна якої виходили на вулицю, рідко хто заходить - містер і місіс Спенлоу вважали за краще проводити час у маленькій вітальні на задній стороні будинку. Їй справді не вдалося там побачити нікого живого. Зате вона встигла помітити місіс Спенлоу, що лежить на килимку перед каміном – та була мертва. …»