Ця довга повість безпосередньо пов'язана з романом «Гріх міжзоряний» («Коханці»), оскільки її герой Жан-Жак Растіньяк — це майбутній батько Жанетти, тієї найнещаснішої «лейліти», яка гине від любові до землянина Ярроу. Тут йдеться про успадкування зовнішнього вигляду, що досягається завдяки «покровам», живим організмам, яких добровільно носять на собі мешканці планети Нова Галія. Саме «покрови» зводять жителів один з одним і карають норовливих за погану поведінку буквальними «докорами». . Але всюдисуще почуття гумору, яке у Фармера прокльовується навіть у найсерйозніших пасажах, у Растіньяку-Дияві підставляє авторові ніжку. Повість вироджується в сатиричний фарс: «давній секрет» непоміркованості у виливах надійно захищає людей від «покровів», очевидно пародується детектив-окультист Жюль де Гранден, дитя пера Сіб'юрі Куїнна, причому священик отець Жюль раз у раз згадує нечисту силу, — прочитання повісті стає неможливим.