«Тук-тук. Тук-тук-тук. Ледве чутний тріскучий звук проник крізь стіну яранги і розбудив мене. Намацавши одяг, неквапливо одягнувся, виповз із теплої іоронги, не забувши запахнути полог. Пощулившись, глянув на вогнище, що ледве теплилося в центрі намету і вийшов назовні. Протяжно позіхаючи, зачинив косоваті дощаті двері і, обійшовши обкладену камінням ярангу, сів біля ще одного жовто-синього багаття. Мирно посвистував чайник, що закипав, на триніжку, з ледь чутним гудінням виривався з майже прихованих у землі сопів палаючий газ. Старий Гиргол, що сидить на витертій від старості білої оленячої шкурі, не звернувши на мене уваги, продовжив своє заняття…»