Звичайне життя, звичайна людина, звичайна гра. Все нудно та повсякденно. Але ж не факт, що так завжди буде? Я відключив чат, одразу вийшов з гри, погасив ігровий клієнт, трохи глянув на темряву за вікном і попрямував у сортир. Лінолеум був холодним для моїх босих ніг, але я не зазнав цього дискомфорту. Швидко помочивши в нашому гуртожитку, я знову попрямував до себе, роздягнувся до трусів, і шмигнув під ковдру. Яке щастя, що завтра неділя, і не треба рано вставати. Нехай мене розбудять дбайливі друзі, закликаючи на спільний захід, який є однією з наших традицій. Але щось пішло не так…