В академії нас готували до війни. До справжньої війни, коли ворог не дає тобі перепочити, тисне і прагне знищити за всяку ціну. У такі часи Імперії потрібні всі, тому я особливо не переживав, вважаючи, що війни вистачить на всіх. І коли нас направили у флот підтримки Оріума, всі ми раділи – справжня війна, про яку було стільки розмов, і справжні битви здавались нам близькими. Але коли ця війна почалася, ми виявилися незатребуваними. Імперія пішла в атаку без нас. Без мене зокрема... (Невелика розповідь, паралельна сюжету Солдата Домініона та Ветерана; можна читати як самостійний твір)