Місто, яке знає і любить кожен, навіть якщо ніколи в ньому не було, пов'язує між собою вісім основних персонажів. Більшість із них ніколи не впізнали б один одного, якби не дев'ятий і, мабуть, головний герой – Рим. На тлі його історії виникає Рим нуару, безпритульних, нелегальної імміграції, кризи європейської цивілізації, пошуку віри і досі не розгаданих політичних таємниць, які ведуть у 60–80 роки минулого століття. Вічне місто вміщує долі людей, які здалеку привезли до нього пам'ять про своє дитинство – камертон, за яким налаштовується багатоголосся цієї прози. І оскільки вона написана поетом, її коріння – у звуці та мові. Олександра Петрова народилася в Ленінграді, автор поетичних збірок «Лінія відриву» (1994), «Посвідка на проживання» (2000, шорт-лист Премії Андрія Білого), «Тільки дерева» (2008, шорт-лист Премії Андрія Білого), філософської оперети "Пастухи Доллі" (2003). Її вірші перекладено англійською, німецькою, словацькою, словенською, португальською мовами. Італійською та сербською вийшли окремою книгою. Живе у Римі.