Останній, незавершений роман Ш. Бронте (1816–1855) «Емма», згодом дописаний іншою англійською письменницею вперше публікується російською мовою. Чи є воно десь і якщо є, то де? Чи відкриється знову остання сторінка, чи доведе письменниця свою історію? Чи зуміє вона там десь виправити цю повість про біди та тривоги юної Емми?» — так писав Теккерей, публікуючи останній рукопис ніжно обожнюваної ним Шарлотти Бронте: два розділи з розпочатого нею за кілька місяців до своєї жорстоко ранньої смерті роману «Емма». Запитання, які він ставив, на той час здавались цілком риторичними — очевидно, втім, що ставив їх не він один. Понад сто років минуло, і зовсім інша англійська письменниця, що зникла під псевдонімом Another Lady (її справжнє ім'я Констанс Сейвері), спробувала дати на них відповідь, спробувала «довести історію юної Емми» — протягнувши цим реальну нитку з XIX століття XX. Роман «Емма» вийшов у Лондоні в 1980 році, минуло ще двадцять років, і тепер уже російський читач, і вже не XX, але XXI століття, зможе дізнатися про його фінал. Ризикований експеримент, у якому повага межує з зухвалістю, а наслідування відзначено печаткою первозданності, виявився вдалим. Роман читається легко, на одному диханні, в ньому не відчуваєш «швів» — це той самий роман, про який Пушкіним говорилося: «Роман класичний, старовинний, чудово довгий, довгий, довгий». При цьому — роман, що несе привабливий відсвіт «колишніх часів» — природно і граціозно поєднаний із прихованою сумною іронічністю, цим неодмінним знаком «нової» словесності.