Чи часто ми запитуємо себе: що є Бог і що є ми? У Анни Філімонової тепер достатньо часу, щоб поміркувати над цим. Випадок чи диво врятували її від неминучої загибелі - руйнівного потопу, що накрив маленьке латиське містечко. З високої церковної дзвіниці, що стала її притулком, видно багато, крім свого майбутнього. По радіо повідомили, що є ті, що вижили, але десь далеко, в горах. Змайструвавши з прибитого течією великого контрабасу пліт, Ганна Кирилівна вирушає на пошуки суші. Кілька банок консервів, апельсини та рятувальний жилет, подарований батюшкою, ось і весь вантаж її «ковчега». Кого зустріне вона на своєму шляху, що знайде? Настав час незвіданого, настав час води…