У цьому томі я не дотримуюсь тексту Бюльга надто скрупульозно. Але сподіваюся, що в книзі, призначеній для широкого кола читачів, ніхто не засуджуватиме деякі перепустки та евфемізми, та втім, і невеликі додавання, зроблені для зв'язності, ясності та краси тексту.

Цікавих для обговорення джерел «Срібного жеребця» я відсилаю до сторінок «Пуактесму в піснях та легендах». І нехай вони самі вирішать, чи справді Бюльг, за словами Кодмана, показав, що ці легенди є «підробками XVII століття». Особисто я знаходжу, що ці свідчення трохи неправомірні, а для моєї мети вони взагалі несуттєві. Ці хроніки, як такі, є єдино відомими матеріалами про останні дні героїв, чиї юнацькі подвиги вже давно знайомі читачам за «Пуактесмськими народними билинами» Льюїстама. Аутентичні вони чи ні і безвідносно до того, чи могли такі легенди існувати до 1652 року, в них міститься єдиний звіт про зміни, що відбулися в Пуактесмі після смерті Спасителя Мануеля, і інший у нас навряд чи колись з'явиться.

< Цей звіт є пробілом, який, на мій погляд, бажано було заповнити, і я переклав «Срібного жеребця» англійською.

Дж. Б.К.