Я поголила волосся. Спритним піратським манером пов'язала чорну хустку. Намалювала яскраві губи, великі та надто червоні. Серед дочкиного мотлоху знайшла круглі окуляри в золотій оправі. Скло було радикально рожевого кольору. Підморгнула своєму відбитку. Незнайомка із дзеркала відповіла: «Не впізнала? Іда я,— посміхнулася вона. - Іда. Я повернулася». У моєму минулому житті була подія, яку я болісно витравлювала з пам'яті, але вона вимагала відплати. Я намагалася його придушити, заглушити, відкинути. В результаті воно розчавило мене, мене колишню. На її місці раптом виникла Іда…