Дія цієї своєрідної боснійської хроніки кінця XIX і початку XX століття починається в той час, коли державний кат Алоіз Зайфрід з австро-угорською силою прибуває до Сараєва, щоб вигнати звідти оттоманську дохлятину з чалмою на голові, і завершується тоді, коли тієї ж силі, що перетворилася зі змія на горинича, після закінчення Першої світової відрубують голови і виганяють назад, у зламаний Відень. Розгалужена, динамічна фабула звертає увагу читачів і на події, що передували австрійській окупації, і своїми, начебто випадковими імпульсами нагадує про події, що мали місце після Другої світової війни. Крім головного героя — державного ката, намальованого з різних точок зору, роман, на перший погляд ніби випадково, схожий, розповідає про зіткнення Сходу і Заходу на Балканському півострові, що штормить. Автор, використовуючи зовсім не сухі документальні прийоми, змальовує яскраві портрети історичних діячів.