1968 рік ознаменувався надзвичайним розмахом протестів у всьому західному світі. За охопленням, розпалом і наслідками все, що відбувалося, тоді можна уподібнити світовій революції. Мільйонні страйки французьких робітників, радикалізація університетської молоді, протести проти війни у В'єтнамі, боротьба за права меншин та соціальну справедливість — луна «довгого 68-го» продовжує резонувати з сучасністю навіть через п'ятдесят років. Річард Вайнен, історик і професор Королівського колежу бачить у цих подіях не відокремлену віху, але цілий історичний період, що тривав із середини 1960-х до кінця 1970-х років. Це — перша спроба розглянути в транснаціональній перспективі всю сукупність протестних рухів і повстань, що розгорталися в благополучних індустріальних країнах — Сполучених Штатах Америки, Франції, Великобританії та Західної Німеччини. Автор намагається з'ясувати, чому розвинені демократії Заходу раптом опинилися на межі нервового зриву на різні соціальні групи - молодь, жінок, робітників, сексуальні меншини. Окреме місце відведене тому поєднанню революційного насильства та політичної угоди, яку продемонстрував 1968 рік — час радикальних вимог та нездійснених надій.