Чарлі переходить до старшої школи. Побоюючись того, що на нього чекає після недавнього нервового зриву, він починає писати листи комусь, кого ніколи в житті не бачив, але хто, він упевнений, має добре його зрозуміти. Чарлі не любить ходити на танці, оскільки йому зазвичай подобаються ті пісні, під які не потанцюєш. Кожна нова книга, прочитана ним за порадою Білла, вчителя літератури, відразу стає у Чарлі найулюбленішою: «Вбити пересмішника», «Пітер Пен», «Великий Гетсбі», «Над прірвою у житі», «У дорозі», «Голий» сніданок» ... Білл радить Чарлі «бути не губкою, а фільтром», і той чесно намагається. Ще Чарлі намагається не згадати міцно забуті дитячі травми і розібратися у своїх почуттях до старшокласниці Сем, сестри його друга Патріка на прізвисько Ніяк…