Роман "Азеф" цінний тому, що ця книга пророча: російський тероризм 1900-х років - це початок шляху до тих "Десяти днів, які вразили світ", і після яких світ ніколи вже не прийшов до тями. Це – романсований документ із історичними персонажами, деякі з яких були ще живі, коли книга побачила світ. Можуть сказати, що книги такого роду занадто ще близькі до подій, що зображаються, щоб не стати ефемерними, що остання війна породила такі ж книги, як "Сталінград" Плів'є, "Капут" Малапарте, які навряд чи будуть перечитуватися, і що саме цим може бути пояснено та виправдано і забуття роману "Азеф". Ну так! Я це все добре знаю. Такою є доля багатьох літературних свідчень. Але "Азеф" це не лише документальний роман, це і витвір мистецтва та мистецтва досконалого та дуже особистого.