...— Ти все плутаєш,— сумно сказала Машка. — Країна — це держава, уряд. Завжди, скрізь, у всі часи означає те саме: несправедливість і насильство. А земля — зовсім інше...— Усі народи об'єднані державами,— похмуро перебила я.— Але ми — особливий народ,— палко заперечила Машка. — Нас повинні об'єднувати Завіт з Богом і релігія. Не дарма в настановах Мойсея немає жодного слова про світську владу. Подивися на людей, які тут зібралися з усього світу. Хіба ми єдиний народ? Одні рятувалися від смерті, інші потрапили випадково, через незнання, як наша сім'я. Мало хто розумів, навіщо їдуть сюди. Що для нас там, у галуті, означала Ерець Ісраель? Земля, що спливає ссавцем і медом. Слово «Обіцяна» ми розуміли як «подарована». Але вона лише обіцяна нам, якщо ми слідуватимемо Завітам.— А до того часу ми — євреї, тут непрохані прибульці? Емігранти? — обурилася я, в запалі не відразу помітивши, що в мене, яка давно відійшла від свого народу, вирвалося: «Ми — євреї».