Андрій Вознесенський (нар. 1933 р.), автор численних поетичних збірок — «Трикутна груша», «Дубовий лист віолончельний», «Казино „Росія“» та ін. За його віршами було поставлено вистави — «Антимири» на Таганці та «Юнона та Авось» у Ленкомі. Життя його, як і личить життя справжнього поета, сповнене злетів і падінь, визнання та замовчування. Незмінним залишається лише захоплене шанування мільйонів шанувальників — від «шістдесятників» до сучасних молодиків. «Андрій Вознесенський буде…» — так писав поет сам про себе багато років тому. Життя підтвердило правильність його пророцтва. Зірка Андрія Вознесенського стрімко зійшла на поетичному небосхилі Росії на початку 60-х років. Незвичайний ритм вірша, зухвалі метафори, тематичні «прориви» ламали усталені канони «благополучної» радянської поезії. На той час поетичні вечори у Політехнічному почали збирати повні зали, поети залучали багатотисячні аудиторії на стадіони, стали кумирами мільйонів. І одним із перших у цій чудовій плеяді був Андрій Вознесенський. Його збірки моментально зникали з прилавків, кожен новий вірш ставав подією… У своїх спогадах поет розповідає про літературне та громадське життя країни протягом останніх чотирьох десятиліть, про письменників та діячів культури, про роль та місце поезії у сучасному світі.