Ця книга, перекладена багатьма мовами, є сповіддю жінки з унікальною і трагічною долею. У сімнадцять років за «злочин проти честі сім'ї» вона була засуджена до смерті найближчими їй людьми. Про її чудове порятунок, про людей, які прийшли їй на допомогу,— ця документальна повість, що стала світовим бестселером.

Десь на протилежному від Ізраїлю березі річки Йордан є палестинське село, в якому чоловікам дозволяється все, а жінкам – нічого. Жінка там цінується набагато нижче за барана чи корову. Матері, сестри, дочки та дружини працюють там від світанку до заходу сонця, як раби, а у відповідь отримують лише побої та лайку. Якщо в сім'ї дуже багато дочок, немовлят жіночої статі там просто душать незабаром після народження. Дівчина, яка подивилася на чоловіка або обмінялася з ним парою фраз, називається там шльондрою. Сім'я зобов'язана її вбити, інакше проти них повстане громадська думка всього села. Саме в такому селі і виросла дівчинка на ім'я Суад. Єдиною радісною подією у житті палестинської селянки є весілля. За місцевими звичаями, заміжні жінки набувають відносної свободи - вони можуть фарбуватися і ходити в магазин. А оскільки Суад не мала права вийти заміж раніше за свою старшу сестру, дівчина пішла на відчайдушний крок – почала таємно зустрічатися зі чоловіком, який сватався за неї. Коли Суад завагітніла, залицяльник втік, а батьки засудили її до смерті. Історія Суад реальна – так стверджують видавці та активісти швейцарського гуманітарного фонду «Виникнення», чиїми силами вдалося врятувати від загибелі не лише Суад, яку родичі облили бензином та підпалили, а й її ще не народженого сина. Особа Суад практично не постраждала, проте вона фотографується в масці, оскільки побоюється, що родичі побачать її живою і захочуть убити вдруге – подібні випадки відомі, поборники женоненависницької моралі знаходили своїх жертв навіть у Європі. Спогади врятованої жінки Сходу про дитинство та юність у глухій мусульманській провінції здатні позбавити цивілізовану, розпещену рівноправністю дівчину сну та апетиту. Життя, яке описує Суад, звичайно, не життя, а справжнє пекло. Причому найжахливіше те, що, як свідчить героїня, місцеві жінки і не думають протестувати, принаймні, доти, доки їх не намагається вбити їхня власна сім'я. якось все надто безпросвітно чорно, і якось надто ідеологічно вигідно всім, хто проти мусульман. Не поспішайте робити швидкі та однозначні висновки - як би там не було, ми, читачі, не знаємо, що там було насправді, і судимо про ситуацію зі слів інших людей. І пам'ятайте: домашнє насильство проти жінок – реальність не тільки в Палестині.