У монографії досліджується процес становлення афінської демократії протягом архаїчного та класичного періодів (VIII – середина V століття до н.е.). Питання про те, що таке афінська демократія, коли вона виникла та яку роль у її появі відіграли ті чи інші соціальні верстви, залишаються дискусійними протягом тривалого часу. У книзі показано, що одним із значних стимулів виникнення демократії стає боротьба за владу та вплив усередині шару аристократії, до участі в якій нерідко залучався і афінський демос. У процесі цієї боротьби, з одного боку, створювалися рівні умови для «найкращих» (eunomia, isonomia), з другого – відбувалося розширення політичних прав простого народу. Результатом цих процесів стає державний устрій, в якому значну роль відіграють колегіальні політичні інститути, насамперед народні збори, які обирали посадових осіб, і геліея (народний суд), яка здійснювала контроль за магістратами, які щорічно обираються. Проте афінську демократію не можна вважати народоправством чи «владою народу». Самі афіняни характеризували її як колективне правління або владу «більшості» – тих, хто мав політичні права. Книга адресована як фахівцям і дослідникам, так і широкому колу читачів, які цікавляться історією Греції.