Російські правителі протягом XVI–XVII століть обирали дружин за допомогою складного ритуалу, відомого як огляд наречених. Найкрасивіші дівчата Московії, що належали до верства провінційного дворянства, доставлялися до Москви, де довірені особи царя — придворні та бояри — оцінювали їхнє фізичне здоров'я, духовні якості, зовнішність та чесноти. Претендентки, що пройшли попередній відбір, потім поставали перед царем, який і робив остаточний вибір. Скільки насправді було дружин у Івана Грозного? Як огляд наречених конструював образ самодержавства і при цьому служив механізмом, що його обмежує? Відповідаючи на ці запитання, книга американського історика Расселла Мартіна оповідає не лише про боярські змови, а й про складну колективну природу монархічної влади.