Особистість Елвіса Преслі (1935–1977) заслуговує на увагу не тільки й не стільки тому, що він був і залишається найпопулярнішим артистом у світовій поп-культурі. Представник найнижчих верств суспільства — «білого поголів'я», він буквально злетів на вершину зіркового Олімпу завдяки своїй зовсім новій, незвичній музиці, яка спочатку шокувала Америку, а потім змусила поклонятися йому. Поєднавши у своїй творчості ліризм блюзу, наспівність госпелу, ніжність та сентиментальність кантрі, він створив свою музику — шалений, запальний рок-н-рол, у якому втілилася вся музична культура чорно-білої Америки. Автор, фахівець із американської культури, з емоційністю письменника та об'єктивністю історика розповідає історію суперзірки, білого співака блюзу, сприйнятливого до культури негритянського Півдня, таланту, якому підрізала крила музична індустрія; історію сина, морально скаліченого надмірною любов'ю матері, чоловіка, загнаного в кут своїм статусом секс-символу, найбільшої голлівудської зірки свого часу, наївного актора, яким зневажав шахрай-імпресаріо, одержимий власними пристрастями. З абсурдності та грандіозності вибухової та трагічної долі людини, якій було не наздогнати власним чином, виростає портрет Америки тієї переломної епохи, коли вона створювала свій новий імідж.