У своїй новій книзі, присвяченій міфотворчості Андрія Білого, Моніка Співак досліджує його автобіографічні практики та стратегії, починаючи з першого виступу на літературній сцені і закінчуючи відчайдушними спробами зберегти за радянської влади життя, обличчя та місце у літературі. Автор показує Білого у своїх духовних злетах і дрібних слабкостях, як великого письменника і водночас як смішну, часто безглузду людину, як символіста, антропософа та містика, як лідера гуртка аргонавтів, ідеолога альманаху «Скіфи» та розробника концепції журналу «Записки мрійників» Особливу увагу в монографії приділено взаємовідносинам письменника з сучасниками, як творчим (В. Я. Брюсов, К. А. Балмонт та ін), так і особистим (Іванов-Розумник, П. П. Перцов, Е. К. Метнер). , а також конструюванню посмертного образу Андрія Білого у творах М. І. Цвєтаєвої та О. Е. Мандельштама. Моніка Співак вписує творчість Білого у літературний та суспільно-політичний контекст, детально аналізує основні міфологеми та мову московських символістів початку 1900-х, а також представляє новий погляд на історію останнього символістського видавництва «Алконост» (1918–1923), у роботі якого Білий приймав активна участь.Моніка Співак — доктор філологічних наук, завідувач відділу «Літературна спадщина» Інституту світової літератури ім. А. М. Горького РАН, завідувачка Меморіальної квартири Андрія Білого (філія Державного музею ім. А. С. Пушкіна).