Новозеландський дослідник-ультраконсерватор Керрі Болтон розглядає політичні погляди таких гігантів минулого століття, як Габріеле д'Аннунціо, Вільям Йейтс, Ріхард Вагнер та інших щодо ніцшеанської та шпенглерівської концепцій про Надлюдину та історичні цикли. Виходячи з того, що саме Ніцше та Шпенглер визначили розвиток думки у XX столітті, автор висвітлює ситуацію в інтелектуальних колах Старого та Нового Світу. Представлені у книзі письменники, поети та філософи мали часто полярні погляди на ідеології мас, на релігію та індустріалізацію, на спадщину минулого та плоди майбутнього. Проте всі вони тією чи іншою мірою заперечували матеріалізм та егалітаризм, всі вони відчували тривогу через розпад культури та традицій. Саме ці фактори змусили їх шукати альтернативу комунізму та капіталізму, внаслідок чого вони приймали праворадикальні ідеї, комбінуючи їх із язичництвом, християнством та атеїзмом. І саме ці фактори ставлять в один ряд таких незрівнянних особистостей, як Томас Еліот та Алістер Кроулі, Філіпа Марінетті та Кнут Гамсун, Юліус Евола та Персі Стівенсен.