«…Тоді він бере квиток в один кінець, спокушає марно митну дівчину і через нетерплячий годинник висаджується в тій дивовижній провінції, пригрітій у Господа під пахвою, в Марієнбаді, Портсмуті, Вінчестері, навіть Гілдфорді - де вулички схожі на кімнати. якщо поспішають, то лише в паб до вечірнього табору; у мініатюрному чайному магазинчику серед мерехтіння склянок божевільно сумно і смачно пахне втраченим життям, а міс Крістіна Тонер приміряє мереживний вікторіанський капелюшок з нагоди чужого одруження…»