Символічно, що найжорстокіша книга минулого століття була написана незадовго до його закінчення, 1986 року. Не менш символічно, що вона написана жінкою. Навіть комічна схожість імені Аготи Крістоф з ім'ям Агати Крісті (теж, до речі, дуже безжальної леді) цілком символічна. Агата все життя вигадувала цікаві історії про меркантильних отруйників; Агота надійшла простіше: вона спробувала переказати життя «близько до тексту», писати правду і лише правду. Її історії цікавими не назвеш: вони надто правдиві (огидно правдиві), щоб бути цікавими. В основу книги ліг щоденник, написаний братами-близнюками Клаусом і Лукасом, але протягом роману брати зливаються в один персонаж, а розповідь, і без того насичена жорстокістю, страхом, доповнюється ще й провиною перед братом, реальним чи, можливо, вигаданим.