Все почалося зі звичайного походу до перукарні. П'ятирічний Женя звично сів у крісло навпроти дзеркала, глянув на своє відображення, потім на перукарку і… похолов від жаху. Перед ним стояла справжня відьма. Огидна, зла, страшна стара. Гостро заточені ножиці в її руці брязнули. Трупний сморід ринув на дитину. Але чому його бабуся, Єлизавета Петрівна, яка привела дитину на стрижку, нічого не помічає? Чому батько Жені сприйняв розповідь сина з гумором? Невже дорослі вже настільки огрубіли і засліпли, що не відчувають могильного холоду всього за крок від себе?