Джорджо Вазарі – художник, архітектор та письменник – був молодшим сучасником таких видатних майстрів італійського Відродження, як Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Тіціан. Вазарі-художника можна охарактеризувати як плідного та старанного, хоч і досить посереднього манієриста – його живопис тьмяніє на яскравому тлі італійської культури XVI століття з її плеядою великих майстрів та шедеврів образотворчого мистецтва. В особі ж письменника Вазарі постає перед нами як потужна та самобутня постать, як творець першої в Європі історії мистецтв, майстер італійської прози, класик науки про мистецтво та художню критику. «Життєписи найбільш знаменитих живописців, скульпторів і зодчих» служили, служать і завжди будуть настільною книгою для будь-якого любителя і дослідника італійського мистецтва епохи Відродження як чудовий історичний документ, що є не тільки найбагатшою скарбницею фактичного матеріалу, а й повноцінним художнім твором, що відтворює Живу картину культурного життя Італії протягом двох століть. Зібрання 178 біографій художників було закінчено у 1550 році та видано у розширеному вигляді у 1568 році. У видання увійшли біографії найвідоміших художників Відродження, відібрані з усіх трьох частин «Життєписів». Текст передує стаття Олександра Габричевського – радянського історика та мистецтвознавця, який працював над першим перекладом праці Вазарі російською мовою, який побачив світ у 1933 році.