– Це ти, Максе? – несподівано питає Лорен. Я уявляю її очі, очі голодної кобри і намагаюся щось сказати. Але в мене не виходить. – Пінту світлого! - Вимагає хтось там, у нічному Манчестері. Це ти, Максе? Як вона здогадалася? Я не можу їй відповісти. Саме зараз не можу, це вище моїх сил. Та мені й самому не зрозуміло, чи це я. Може це хтось інший? Хтось інший сидить зараз на веранді, за тридцять вісім сантиметрів від власного життя? Хтось чужий, без імені та національної приналежності. Витягнувши босі ноги на сонці. Китаєць Шин, що сидить у старому кріслі. Містить нецензурну лайку.