«Справа», про яку я хочу розповісти, ще не закінчена, та й «справи», в юридичному розумінні, немає жодної. Тобто ні в прокуратурі, ні в слідчих органах МВС немає папки з накресленим словом: «Дело» - номер такий-то. У цьому немає нічого дивного: не за кожним фактом смерті порушують кримінальну справу, ведуть розслідування. Настільки очевидними здаються причини смерті, настільки вони рясні та повсякденні, що влада і люди сприймають смерть як неминуче, належне. Прислів'я стверджує, що «смерть не за горами, а за плечима», і завжди актуальними є слова: «Пам'ятай про смерть». Але чи багато хто пам'ятає? Така папка тільки без номера, оскільки єдина, є в мене. Хоча за суворими законами криміналістики з неї слід було б «виділити» кілька самостійних «справ»: «Справа про екстрасенс такий…», «Справа про пошуки святих мощей», «Справа про…» Господи, скільки таких великих і крихітних «справ » накопичилося в цій папці за «кляті роки!». Саме про них моя розповідь.