"Світ, який я вперше описав у романі «Геном», а потім – у «Танцях на снігу», не відноситься до моїх найулюбленіших світів. Але при цьому жорстко структуроване суспільство генетично змінених людей, «спеців», видається мені одним із дуже ймовірних варіантів нашого майбутнього. У цьому світі я писав іронічний детектив («Геном»), «роман виховання» («Танці на снігу»). Є й інші задуми. якої, пілот-спец Алекс, з часів «Генома» пройшов великий шлях. Тепер у нього новий корабель, новий екіпаж і нова робота. Я вів події до невеликого, локального хеппі-енду, але в останній момент не став його писати. такий, якого я посоромився. І тоді я змирився. Мене за великим рахунком і не треба довго просити писати добрі книги. Але все-таки Ніку Перумову – окреме спасибі за примус гуманізму!"