«Жюстін була вкрай стурбована. Вона вже тривалий час перебувала в глухому куті, а так як це було для неї рідкістю, то вона була в повній розгубленості. Ні, не йдеться про трагедію у звичайному розумінні: її життю нічого не загрожувало, вона не була хвора, не втратила коштів для існування, їй не загрожувала жодна катастрофа. Ні! Вся справа була в Адамі – Адамі, який чекав на неї, нерухомий, на полотні, мріючи про завершення…»Рекомендується читати одному або в теплій компанії… Переклад: Ірина Дудіна