«Раннього недільного ранку, коли вся Росія від станції Вержболово до самого Каменя била поклони перед темними ликами угодників, які у нас від греків тривожно підсвічуються рубіновими, смарагдовими і сапфіровими лампадками, білобрисий хлопчик на прізвисько Муха, який жив у учениці , зазнавав відплати за зламаний олівець. Він стояв у кутку колінами на гороху, скоса поглядав на господарів і домочадців, що осяяли себе широкими хресними знаменами, і гадав: про що таке їм думалося натще?..»