У монографії розглядаються проблеми становлення та розвитку демократії в Чилі, витоки соціального реформізму, особливості політичної традиції, діяльність політичних партій. Особливу увагу приділено військовому перевороту 1973 р. та авторитарному режиму А. Піночета, його наслідкам, а також специфіці чилійського варіанта демократичного переходу, соціальній політиці демократичних урядів щодо подолання бідності. Автор докладно зупиняється на сучасному етапі соціально-політичного розвитку – правлінні президентів Р. Лагоса, М. Бачелет та С. Піньєри, та на питаннях вдосконалення консолідованої демократії.

Зміст: Політичні партії та традиції соціального реформізму. реформізму. Християнська демократія і «революція в умовах свободи» (1964-1970). Соціалістичний проект уряду Народної єдності (1970-1973). Військові при владі: авторитарна модернізація (1973-1989). «Особлива місія» армії. Економічна модернізація та соціальна політика.Роль громадянського суспільства в опорі авторитаризму.Особливості демократичного транзиту (1990-1999).Модель «керованого переходу».Від конфронтації - до компромісу. демократії (2000-2010). Підсумки електорального процесу 1999-2000 рр..Пріоритети уряду Р. Лагоса. До нової моделі соціальної політики. Президентство М. Бачелет: спадкоємність і зміни. Нова модель військово-цивільних відносин. (2010-2013). Вибори 2009-2010: перемога опозиції. Політика С. Піньєри та межі «ефективного розвитку». Влада і суспільство в пошуку нового консенсусу.