«Іов, або Осміяння справедливості». Чи не так, трохи дивна назва для фантастичного роману? Від нього віє класицизм. І не дивно, Роберт Хайнлайн писав його в пору духовної зрілості, у тому віці, коли світосприйняття стає філософським, біблійні історії не менш актуальними, ніж навколишнє життя, а відповіді на «вічні питання» перестаєш шукати в галузі метафізики і починаєш бачити у повсякденних речах . Круговерть світів, духовні метання між богом і дияволом, вічний інтерес до непізнаного… Все так просто насправді: людина вірна богові настільки, наскільки вірна собі, своїй любові до життя, наскільки здатна любити. Фантастика-філософія-пригоди… та це просто весела посмішка розумного майстра!