«За пагорбом» – це повість-антиутопія. Дія розгортається в загубленій мікрокраїні, розташованій десь в Азії, але яка увібрала в себе риси постколоніальних країн з усіх кінців світу. Сім'я (батько, мати та їх син десяти років) вирушає у подорож до давніх міст. У дорозі бандити опаюють їх снодійним та скидають із поїзда. Відбувшись легкими пошкодженнями, мандрівники приходять до тями в новому, незрозумілому для них світі. Вони опиняються в країні, яка колись пережила Велику війну (спочатку з іноземними колонізаторами, а потім уже і з місцевими племенами) і боротьбу з внутрішніми ворогами. Керує державою Рада старійшин. Конституцію замінює Великий усний закон, а сакральним джерелом влади є таємничий Великий голос, який дає розпорядження з усіх найважливіших питань. Мандрівникам належить побачити, до чого привели цю країну ненависть, що культивується, боротьба з усім іноземним і з незгодними, і врятувати в цьому недружньому світі свою любов і самих себе.