Для планомірного та спокійного розвитку держави мені потрібен мир. Як представнику коронованих осіб мені з дитинства втовкмачували відому істину,— «Хочеш миру, готуйся до війни». Воювати не хочеться, людей та ресурси шкода. Дехто навчився воювати чужими руками, а Росія в тій історії, своєю кров'ю за їхнє вміння розплачувалася. Намагаюся вчитися на чужих помилках і набувати союзників. Усередині країни всі зусилля спрямовані на розвиток економіки, це дозволило знайти необхідні кошти на освіту та медицину. Щедрою рукою спрямовуємо кошти на науку, післязнання дає таку чарівну нагоду. Кредитна політика спонукала будівельні галузі, а лізинг дав можливість дрібним та середнім господарствам застосовувати нову техніку та механізми. Неврожайний 68 рік змусив частину селян податись до міст, ми були до цього готові. Організували цілеспрямоване переселення та навчання населення для промислових підприємств. У губернських містах автомобілі вже не дивно. По всій імперії йде будівництво, кредити «Житлового банку» дали потужний поштовх до створення нових міст та селищ. Безробітних немає, які не бажають працювати «працевлаштовуємо» на будівництві доріг не лише залізниць, а й шосейних. Запізнюємося з паспортизацією підданих, вважаю, це не критично, термін завжди можна продовжити. Досить швидко нарощуємо військові м'язи. Боюся, що цей щасливий та спокійний час може скоро закінчитися.