Анна Ахматова, справді пережила з країною все – і катастрофа імперії, і червоний терор, і війну. Зі спокійною гідністю, як і личить «Анні всієї Русі», вона винесла і короткі періоди слави, і довгі десятиліття забуття. З часу виходу її першої збірки «Вечір» минуло сто років, але поезія Ахматової не перетворилася на пам'ятник Срібного віку, не втратила первозданної свіжості. Мова, на якій у її віршах говорить жіноче кохання, як і раніше зрозуміла всім.