«… Мені захотілося дізнатися, чому це він там усміхнувся, і я спробував непомітно заглянути в газету. — Хочете прочитати? — спитав він швидко, помітивши мою не надто спритну спробу й простягаючи газету. , і його яскраві очі блиснули ще яскравіше, - це моя гордість, але я з юнацьких років вивчаю російську мову. - Та ну? - здивувався я. - Так, - повторив він енергійно і додав з несподіваним лукавством: - Здогадайтеся чому? - Щоб читати Достоєвського? - Точно, - кивнув він і відсунув порожню філіжанку. …»