«Господар не з'явився, як завжди, на ганку з паличкою, що димиться між пальцями і не спитав: „Ну, як справи, Шайтанко? Нормально все, га?» Шайтан згадав, що вчора ввечері господар обіцяв відпустити його з ланцюга, зводити на озеро і дати викупатися, і йому стало прикро – господар ніколи його не обманював. Він завмер біля будки, підняв вуха, дивлячись, не блимаючи, на двері хати. Двері були важкими і мертвими, як камінь. Шайтан поскулив, підняв передню лапу, ніби бажаючи дряпнути двері, але одразу опустив і, не витримавши, голосно, досадливо гавкнув... А господар не озвався...»