Що страшніше: потрапити під колеса автомобіля чи інший світ? Опинитися у колі заклику недбайливих студентів чи у приймальні декана факультету некромантії? І добре б як привид, що було б цілком логічно, так ні, мене в секретарі навіщось прийняли! Помилково чи згідно з чиїмось підступним наміром? І кого мені побоюватися сильніше: що взяла мене на роботу милу даму, власного декана або вкрай підозрілого графа, який тепер заходить до нас, як до себе додому? Ах, він ще й дракон?! Ох, він мене ще й заміж кличе... Точніше перед фактом ставить. А ось із цим я ще посперечаюсь!