«Несамовито заливався будильник на тумбочці поруч із ліжком. У вікно сочилося прокисле світанкове молочко. Зі стіни витріщалася на Андрія географічна карта - дивилася в обидві півкулі, і червоні зони на ній здавалися судинами, що лопнули від напруги. Андрій сів на ліжку, запустив пальці в зліпле від поту волосся. Долоня ще пам'ятала холод мертвої води, проте сон повільно спливав, розсіювався туманом – як і минулого разу, і позаминулого, і сотню разів до того…»