«У Тургеневі насамперед хотілося схопити своєрідні риси письменницької душі. Він був чи не єдиною російською людиною, в якій ви (особливо якщо ви самі письменник) бачили завжди художника-європейця, який живе відомими ідеалами мислителя і спостерігача, а не російського, який перебуває на службі, або зайнятий справами, або зайнятий тими чи іншими становими, господарськими та світськими інтересами. Скільки є письменників з обдаруванням, яких багато освічених людей у суспільстві знали зовсім не як романістів, драматургів, поетів, а зовсім інших якостей…»