Автобіографічна книга видатного московського вченого Г. К. Вагнера, автора 37 монографій з історії середньовічного російського мистецтва, написана не тільки як історія його довгого життя, в якій, як у краплі води, відобразилося майже все драматичне XX століття. Картини дореволюційного дитинства, шкільних 20-х років, переживання необґрунтованих репресій та творчих зусиль післягулаґівських років викладаються автором de profundis (з глибини). Г. К. Вагнер, подібно до А. Солженіцина, О. Волкова, В. Шаламова, зафіксував духовний подвиг сходження з глибин табірних копалень до вершин наукових прозрінь. У центрі уваги автора — віра в всепереможну силу дружби і любові, що виявилася сильнішою за смерть.