«Заєць з бурштиновими очима» – книга-музей; і головні герої тут – предмети: фігурки нецке, архівні сховища, гвинтові сходи. Втім, на відміну від класичних музеїв, у цьому немає табличок «руками не чіпати», якраз навпаки. Книга де Вааля – цілком тактильний текст. Автор розповідає історію своїх предків через їхні колекції, один за одним перебираючи експонати - дбайливо і обережно, - так ми перебираємо бабусині-дідусині речі на горищі, стираючи пил з орнаментів і шелестячи щільним жовтим папером. Різниця тільки в тому, що сам де Вааль риється не на горищі свого будинку, а в чертогах історії - в архівах братів де Гонкур, Марселя Пруста, Клода Моне і багатьох інших письменників і художників, з якими товаришували його діди і прадіди (Шарль Ефруссі, прадід автора, був прототипом прустовского Свана). Ярий колекціонер, де Вааль настільки скрупульозний, що примудрився простежити весь шлях своїх фігурок-нецьку з Японії до Франції, до Парижа XIX століття, звідти у Відень XX століття, і далі - крізь колючий дріт х і 1940-х, коли фігурки були врятовані від коричневої чуми зусиллями хороброї дівчини – і далі-далі крізь час, все ближче до читача. любителів історії ХХ століття Для тих, хто хотів би дізнатися про повсякденне життя Європи початку століття, під час першої світової війни та 30-х