Його ніби зберігали всі сили Землі Руської. І ординцям не залишалося нічого іншого, як розмінювати сотню своїх воїнів за одного російського витязя, знову і знову штурмуючи стіни Козельська, який вони за стійкість його захисників прозвали Злим містом. Може, й варто було обійти його, але тепер Орда не могла піти, не вкривши себе ганьбою. І лилася кров, і злітали зі стін фортеці рукотворні блискавки, і сходилися в битві герої, чудовиська і люди, які билися так, як не здатні битися смертні. І минув час битви. І настав час слави.