«Знайда сиділа в коробці з-під бананів і дивилася. Михайло не відвертався від верстата, але знав, що вона дивиться, вона завжди дивилася. У майстерні пахло деревом, клеєм, паленим маральїм рогом, розчинником та саморобною восковою свічкою, яку Михайло завжди запалював, коли працював. За зиму він нажовував трилітрову банку воску, топив його і катав тріскучі та пахучі свічки…»