Людвіг Фейєрбах – великий та спірний німецький філософ ХІХ століття. Його концепція, за якою християнство – не релігія, а форма свідомості людини і людства загалом, вразила сучасників. Фейєрбах закликав відмовитися від ілюзій, але не впадати в песимізм, а навпаки, розуміти, що сама природа влаштована так, щоб дати кожному з нас щастя. ні в застарілій традиції, а сам створює щастя для себе та інших. Хоча Фейєрбах говорив про особисте щастя, він створював своєрідне вчення про суспільство як союз різних людей, готових берегти не лише загальне надбання, а й почуття одне одного. Вплив Фейєрбаха випробували на собі різні мислителі: від Карла Маркса, який побачив у ньому головну ланку між ідеалістичним Гегелем і історичним матеріалізмом, до релігійних мислителів, які помітили в його атеїзмі відблиски нового богослов'я. Думки Фейєрбаха звучать несподівано актуально – але завжди актуальні пошуки себе, сенсу життя, найвищого, що є у нашому світі.